Що насправді пишуть у ділових листах
Чи часто ви, отримуючи ділову кореспонденцію, замислюєтеся над тим, що насправді хотів сказати ваш співбесідник, аби він не був зв’язаний діловим етикетом? Іноді «істинний сенс» проривається крізь штамповані вислови, а іноді справжня реакція співбесідника залишається загадкою. The Muse розглянули розповсюджені вирази з електронних листів та пропонують свій варіант того, що ці фрази ділової англійської насправді можуть під собою мати. Це не обов’язково так (розшифрування жартівливі), проте гарний привід замислитися.
Наприклад, коли людина починає листа з “With all due respect…”, цілком можливо, що вона хотіла написати, що те, що від вас прочитала – це одна із найсмішніших нісенітниць, які вона чула за останні роки. А тепер ця людина пропонує послухати когось насправді розумного – її саму.
Не слід також довіряти виразу “It’s not about the money” – тому що у підсумку завжди виявляється, що питання як раз щодо грошей.
А ось “let me see what I can do” звучить, наче людина зараз подивиться власний розклад, у якому для вас знайдеться місце десь через пару тижнів після ніколи, але, в цілому, їй лестить, що ви подумали, наче вона може вам допомогти.
“Just in case you missed this…” пишуть люди, зазвичай, коли вони абсолютно впевнені, що ви нічого не упустили, а спеціально ігноруєте їх листи, проте вони не залишать свого наміру та готові писати вам знов і знов.
А коли людина пише “I may be wrong…”, насправді, вона абсолютно впевнена у своїй правоті, проте хотіла б, щоб ви просто прийняли вже її точку зору замість того, щоб витрачати час на безглузді дискусії.
“Seeking a little closure…” зазвичай означає, що співбесідник вже настільки втомилася обговорювати питання, що готовий вдатися до крайніх мір, і насправді він seeking a lot of closure. І при відсутності взаєморозуміння методи можуть бути радикальними.
Коли колега пише “I’m just following up…” насправді, він зовсім не ‘just’ робить це, а йому справді потрібна ваша відповідь, а ви, вочевидь, не поспішаєте із цим, і це досить грубо.
“Let me know if there’s anything I can do for you…” зазвичай додають через ввічливість, дуже сподіваючись, що насправді вам не знадобиться ніяка поміч, тому що ніхто її вам не збирається надавати. Це всього лише ввічливість.
“Cheers!” пишуть люди, вважаючи, що ‘Sincerely’, ‘Best’ або ‘Regards’ буде занадто банально. А так хоч можна трішки виділитися.
“Thought I’d see how you’re doing…” пише людина, сподіваючись, що ви подумаєте, що вона зовсім випадково згадала вас і вирішила поцікавитися, як справи, а не тому, що їй щось від вас дуже потрібне (як воно і є насправді).
А коли від вас бажають “Quick favor”, навряд чи послуга буде quick, просто дуже бажано, щоб ви погодились, адже нікому не хочеться уславитися як людина, яка відмовляє навіть у маленьких, незначних послугах.
А як ще відповісти на щось смішне, окрім як “Ha!”? Адже LMAO пишуть 12-річні, а ROFL – 8-річні. А відреагувати на жарт якось необхідно, навіть якщо він зовсім не смішний.
Листи, що зазвичай починаються з “This may come as a complete surprise to you…”, розраховані на легковірних людей, котрих нескладно обдурити. Насправді цей вираз перекладається приблизно так: «Я сподіваюсь, що ви досить дурні, щоб повірити у наступне…».