Здається, у сучасному світі вже важко когось здивувати знанням однієї іноземної мови. Частіше обов’язковою навичкою є, звісно ж, знання англійської, чи то для кар’єри, подорожей, через бажання спілкуватися з іноземцями чи просто дивитися кіно в оригіналі. Англійська відкриває багато дверей. Так чи потрібно вчити інші мови?
Можливо, це не завжди перша необхідність, але це буде принаймні перевагою. По-перше, незважаючи на всю свою доступність, англійською говорять ще далеко не всі, що може викликати труднощі під час подорожей. По-друге, якщо вас цікавить освіта за кордоном, програми мовою країни зазвичай набагато дешевші, аніж англомовні. А ще є велика вірогідність, що вивчення двох чи більше іноземних мов буде навіть легшим, ніж вивчення однієї!
Не можна заперечувати, що це буває складним. У школі й університеті я вчила дві мови: англійську та німецьку, і часто чула жалоби однокласників та одногрупників: граматика та слова плутаються. Бували випадки, коли на занятті з англійської хтось вставляв німецьке слово в речення, навіть не помітивши того. Але я вчила англійську з першого класу, а німецьку – з п’ятого, тому мій мозок уже, вочевидь, звик до цих двох мов. А на старших курсах університету я вирішила втілити в життя свою мрію дитинства – вивчити французьку.
Це була моя третя іноземна мова. Мені було цікаво, чи вийде в мене розібратися в цих нетрях, особливо під час паралельного вивчення двох іноземних мов. На свій подив, правила читання я вивчила доволі швидко. Незважаючи на всю заплутаність французької вимови, алфавіт усе ж латинський, відповідно, можна було звернути увагу на схожі правила з англійською та німецькою, а потім на розбіжності. Це допомогло мені структурувати весь цей вражаючий перелік інструкцій у себе в голові.
Далі до справи взялася граматика. На перший погляд (та прослуховування), французька далека від англійської, а від німецької – ще дальша. Однак тут на мене чекав ще один сюрприз: французька граматика виявилася дуже схожою на німецьку. Залишилося лише знову провести паралелі – і картинка почала складатися: у німецькій я заучувала відмінювання дієслів ‘sein’ і ‘haben’, а у французькій – у такий же спосіб: ‘etre’ й ‘avoir’ (‘бути’ та ‘мати’). Схоже вживання артиклів та закінчення дієслів також полегшили мені життя. Без зазубрювання не обійшлося, але я хоча б розуміла, де й коли вживати ці правила.
До того ж дуже вдало збіглося, що мої викладачі французької знали англійську та німецьку. Часто це дуже допомагало зекономити час на поясненні граматики: викладач могла просто сказати «це як у англійській…» або «як у німецькій…» і навести пару прикладів. Усе одразу ставало на свої місця.
Звісно, були й деякі труднощі. Наприклад, на початку вивчення нової мови до голови лізуть слова та граматика попередньої іноземної. Я до сих пір іноді несвідомо ставлю німецький порядок слів у французьких реченнях. Доводиться себе зупиняти.
Однак я вважаю, що переваг вивчення кількох іноземних мов усе-таки більше. Потрібно не здаватися та намагатися осягнути в нову мову. За моїм досвідом, чим більше схожі між собою мови, які ви вивчаєте – тим складніше буде на початковому етапі та тим легше на просунутих. Мені часто зустрічаються студенти-поліглоти, які з ентузіазмом розповідають про розбіжності їхньої іноземної та англійської.
Що ж стосується оволодіння мовами, які відрізняються одна від одної, у цьому плані в мене менше досвіду. Але я вважаю, що навіть якщо ви бажаєте розмовляти мовами різних груп та видів, паралельне їх вивчення не лише можливе, але також може суттєво прискорити процес вивчення.
Це чимось нагадує спорт: у юнацтві я займалася фігурним катанням, а потім перейшла на теніс – два зовсім різних види спорту. Але мені було набагато легше починати грати в теніс, коли в мене вже була певна фізична підготовка та розуміння, чого від мене чекають.
З мовами схожа ситуація: коли ваш мозок уже натренований на вивчення нових слів і правил, вам мають легше даватися нові мови, адже у вас уже є досвід, натренована пам’ять і необхідні навички. Головне – не здаватися та регулярно приділяти час усім мовам, які ви знаєте чи вивчаєте.
Читайте також: Чи потрібний native speaker: як я вчила італійську