25 неймовірних почуттів зі Словника незрозумілої печалі, які ви точно відчували, але не знали, як назвати

👋🏻 Як назвати англійською (та й будь-якою іншою мовою) бажання зникнути? Або моторошну напругу від грози, що насувається? Чи іскру від зустрічі поглядами, яка може засліпити на декілька днів? Та інші неймовірні почуття…

На допомогу приходить The Dictionary of Obscure Sorrows – “Словник незрозумілої печалі” Джона Кенінга, де він дав англійські (та не дуже) назви почуттів, які кожен з нас, швидше за все, відчував, але не міг описати або назвати одним словом. Пропонуємо запам’ятати найцікавіші з них і при нагоді здивувати англомовних друзів!

Adrontis – розчарування за того, скільки часу потрібно, щоб познайомитись з кимось та пізнати його.

Ambedo – своєрідний меланхолійний транс, під час якого ми повністю поглинені деталями: краплями дощу, що скачуються по вікну, високими деревами, що схиляються на вітрі, “хмарами” вершків, що закручуються в каві.

Anecdoche – розмова, під час якої всі чекають своєї черги сказати, але ніхто нікого не слухає.

Anemoia – ностальгія за часами або місцями, в яких ви ніколи не бували.

Avenoir – бажання, щоб життя могло рухатися назад. Піти в школу після роботи, вишу та вчитися забувати. Зустріти друга, з яким ваші шляхи розійшлися, і по-справжньому насолодитися останньою розмовою. Повернутися до останньої зустрічі з близькою людиною, знаючи, що вона ось-ось помре, і встигнути сказати їй усі важливі слова…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обирайте найкращий онлайн-словник англійської мови

Catoptric tristesse – сум через те, що ви ніколи не дізнаєтеся, що інші люди думають про вас, будь то добре чи погане.

Chrysalism – стан спокою, коли ми перебуваємо у приміщенні під час грози та можемо прислухатися до звуку дощу.

Ecstatic shock – сплеск емоцій, енергії, коли ви ловите погляд когось, хто вам подобається.

Exulansis – небажання розповідати про свій досвід через те, що люди можуть поставитися до нього якось не так: позаздрити, пошкодувати або просто залишитися відчуженими.

Jouska – гіпотетична розмова, яку ви нав’язливо прокручуєте в голові, аналізуєте.

Kudoclasm – сум і розчарування через те, що мрії не збуваються, цілі не досягаються, а життя стрімко проноситься повз.

Lachesism – бажання потрапити в катастрофу: пережити крах літака, втратити все у вогні, впасти у водоспад. Здається, що це могло б зробити наше життя неординарним, не таким нудним і рутинним, як у більшості людей.

Liberosis – бажання піклуватися і переживати менше про різні речі, перестати постійно обертатися назад і оцінювати кожен зроблений крок, просто послабити хватку і жити граючи.

Покращуй рівень володіння англійською у Cambridge.ua.

Mimeomia – розчарування через те, наскільки ви легко відповідаєте якомусь стереотипу, навіть якщо дуже цього не хочете.

Morii – бажання показати швидкоплинний досвід, коли ми фотографуємо все підряд і знімаємо відео на кожному кроці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 80 англійських фраз, без яких вам не обійтися при спілкуванні

Nighthawk – повторювана, нав’язлива думка, яка з’являється пізно ввечері та не дає заснути: невиконане завдання, нав’язлива вина, образа, неприємна розмова, в якій можна було відповісти інакше, неясне майбутнє.

Nodus tollens – сумне усвідомлення того, що сюжет вашого життя більше не має для вас сенсу. Хоча ви й думали, що прямуєте за сюжетом історії, ви все одно опиняєтесь у моментах і ситуаціях, які не розумієте, які відносяться до іншого жанру. Бажання повернутися в минуле і щось змінити, щоб життя в сьогоденні було краще.

Occhiolism – усвідомлення незначності вашої перспективи, щодо якої ви не могли б зробити будь-яких значущих висновків взагалі: про світ або про минуле, про складнощі культури або про життя.

Onism – розчарування від того, що ми застрягли в одному тілі, яке знаходиться тільки в одному місці в кожну одиницю часу, і зможемо побачити тільки невелику частину світу. У той час, як у світі безліч місць, де ми не встигнемо побувати, навіть якщо будемо відвідувати нове місто щодня.

Pâro – відчуття, що ти все робиш неправильно. Як ніби є якийсь очевидний шлях уперед, який знають всі, крім тебе, і, розвалившись у кріслі, послужливо викрикують: “холодніше, холодніше…”. Часто навіяне публікаціями і рекламою, в яких тебе залякують: “Якщо не пройдеш наш курс, то так і залишишся посереднім співробітником із середньою зарплатою, і ніколи не станеш успішним”.

Silience – непомітна досконалість, яку ми бачимо кожен день, але не помічаємо. Наприклад, приховані таланти друзів і колег, неймовірні швидкоплинні соло бродячих музикантів у метро, ​​красномовство анонімних користувачів у мережі, яке б розглядалось як витвір мистецтва, якби тільки було оцінене людьми.

Sonder – усвідомлення того, що кожен випадковий перехожий живе таке ж яскраве та складне життя, як і ви, повне амбіцій, друзів, турбот, рутини.

Vellichor – незрозуміла ностальгія, яка накочує у старих книжкових магазинах, пронизаних часом і наповнених тисячами старих книг, які в нас ніколи не буде часу прочитати, кожна з яких замкнена у своїй епосі та опечатана як стара кімната, покинута автором багато років тому.

Vemödalen – страх, що все вже зроблено: всі ідеї придумані, все унікальні місця відкриті, всі цікаві кадри зняті тощо. Відчуття, що ти – не особливий і не зможеш здивувати світ нічим.

Zenosyne – почуття, що з кожним днем ​​час минає швидше. У дитинстві дні, тижні і тим більше місяці тягнуться цілу вічність. А коли ми вже дорослі, то іноді можемо не помічати, як проходять довгі місяці. Начебто, літо тільки вчора починалося, а вже добігає кінця…