На заняттях курсів англійської студенти майже не працюють наодинці чи, навпаки, разом з усім класом. Більшу частину часу вони проводять, працюючи в парах, перевіряючи та обговорюючи свої відповіді з партнером.
Мені й іншим викладачам часто ставлять питання про роботу в парах. Такі, як:
- Навіщо працювати в групах?
- Навіщо перевіряти вправу в парах, якщо потім викладач однаково надасть правильні відповіді?
- Чому не можна самостійно зробити завдання та перевірити разом з усією групою?
- Чи є мінуси роботи в парах?
- Навіщо це потрібно викладачам?
Основний аргумент викладачів на користь роботи в парах такий: це дає студентам більше можливостей практикувати мову. Чи це все? Спробуємо розібратися.
Передусім, важливо зауважити, що викладачі намагаються навчити студентів бути максимально незалежними в процесі навчання. Тому, після виконання певного завдання, логічно перевірити його з іншим студентом. Так можна знайти і виправити помилку, обговорити вправу.
Крім того, це дає більше впевненості студентам. Не кожен готовий ділитися відповіддю одразу з усім класом: а раптом щось неправильно? Робота в парі дає можливість переконатися в правильності виконання завдання. Отже, коли викладач просить назвати відповідь чи ставить питання стосовно завдання, студенти готові надати відповідь та почуваються впевненіше.
Також робота в парах дає можливість поговорити та висловити свою точку зору всім. Ви, напевно, помічали, що в групі завжди є декілька студентів, які впевнені в собі, не бояться говорити та залюбки діляться своїми думками в будь-якій ситуації. Вони завжди піднімають руку або ж викрикують із місця й ніколи не соромляться. Але що робити тими, кому бракує такої впевненості? Робота в парах дозволяє обговорити питання з партнером сам на сам. У такий спосіб кожен має можливість бути почутим.
Звісно, є й побічні ефекти роботи в парах. Наприклад, коли всі говорять, у класі може стати доволі шумно – це може заважати сконцентруватися. Крім того, у процесі перевірки студенти часто змінюють правильну відповідь на неправильну, тому що їхній партнер так вважає. Водночас це заохочує обговорення: студенти намагаються з’ясувати, чому їхні думки не збігаються – а це вже плюс. Якщо це стається, то студенти вже не просто відпрацьовують якісь конкретні слова чи певні конструкції, а використовують мову як засіб спілкування та висловлювання своєї точки зору.
Варто зазначити, що робота в парах корисна не лише для студентів. Для викладача це можливість почути всіх студентів, помітити неточності або, навпаки, приклади правильного використання слів та граматичних конструкцій. Це дозволяє нам зрозуміти, наскільки студенти засвоїли матеріал та на що потрібно звернути увагу. Моніторинг, як це називається, є важливою частиною роботи викладача.
Джим Скрівенер (Jim Scrivener) у своїй книзі “Learn Teach” зазначає, що є декілька видів моніторингу. Наприклад, можна прислухатися до кожного студента, вдавати, що не звертаєш уваги на студентів і займаєшся чимось іншим, або ж активно брати участь у обговоренні. Вибір залежить від специфіки матеріалу, групи, рівня – проте всі ці способи дозволяють нам, викладачам, побачити реальну картину.
Стів Дарн (Steve Darn) з Університету економіки Ізміру (Туреччина) у статті “Моніторинг” (“Monitoring”) пише, що викладач постійно має моніторити студентів: коли вони читають, пишуть, роблять вправи. Проте особливо важливо робити це в той час, коли студенти розмовляють один з одним і переносять теорію на практику.
Тим не менш, головне – баланс. Саймон Андревес (Simon Andrewes), голова Асоціації викладачів англійської мови в Гранаді, наголошує, що викладач повинен завжди дослухатися до своїх студентів, оскільки всі ми вчимося по-різному. Крім того, навряд чи можна сказати, що монотонність і однакова інтенсивність занять (зробити вправу – перевірити в парах – звірити з правильними відповідями) приносять багато користі. Саме тому не можна повністю відкидати завдання, коли студенти працюють усі разом.
Читайте також: Чому викладач говорить лише англійською?