Чи знали ви, що мозок та його діяльність споживають близько 20% енергії організму людини? За словами експертів, якщо ви займаєтесь активною мозковою діяльністю, це спалює близько 500 ккал на день!
З цього можна зробити висновок, що процес навчання є досить енерговитратним навіть для дорослої людини, тим більше для школярів. Дитячий організм не завжди готовий до випробувань довгою концентрацією та підвищеною увагою, саме тому важливо підтримувати малечу під час навчального року.
Як це правильно зробити — розповів корпоративний психолог Першого Кембриджського центру Дмитро Амбарцумян.
Про мотивацію
Перед тим як говорити про зацікавленість дитини, важливо зрозуміти, що таке мотивація та як нею користуватися в контексті навчання.
Мотивація — це певний емоційний стан або спонукання до дії, що впливає на організованість, стійкість, активність людини та її готовність до роботи.
За словами психолога, у дітей джерелом мотивації є індивідуальність. Тобто, характер, особливості та інтереси дитини.
Когось більше цікавлять машинки, когось — музика або динозаври. І це можна використовувати, як допомогу в навчальному процесі
Як підтримати дитину: практичні поради
За словами психолога, питання мотивації дитини є достатньо складним. Це повʼязано з тим, що дитяча психологія має чіткі розділення за віком.
Поради для батьків першачків та підлітків — абсолютно різні. Проте ми спробували зібрати для вас загальні пропозиції, які можуть стати джерелом бажання навчатися для дитини будь-якого віку.
Інтереси дитини
Як ми вже зазначили, джерелом мотивації у дітей є індивідуальність. Саме вона може допомогти дитині вчитися, задовольняючи базову потребу у спонтанності та грі.
Спробуйте інтегрувати у процес навчання інтереси дитини, варіантів безліч: пояснення математичних прикладів на динозаврах, читання книжок про космос, створення аплікації у вигляді героя улюбленого мультфільму. Це зробить процес засвоєння нового матеріалу простішим та приємнішим для малечі.
Також ви можете мотивувати дитину вчити матеріал задля розвитку в улюбленій справі. Психолог навів чудовий приклад: якщо малечі подобаються компʼютерні ігри, розкажіть про те, які можливості може відкрити вивчення іноземної мови у школі.
Що ви можете зробити: цікавтеся інтересами та захопленнями дитини, спробуйте інтегрувати їх у процес навчання.
Що ви можете сказати: «Мені цікаві твої захоплення», «Спробуймо зробити навчання цікавішим», «Навчання не тільки корисне, а й цікаве».
Помилки
Уявімо: перед однією людиною поставили гончарне коло та попросили зробити один ідеальний горщик, а другій дозволили робити необмежену кількість виробів та обрати найгарніший. Як думаєте, фінальний горщик кого з майстрів виявиться кращим?
За словами психолога, створення позитивного простору без засудження за помилки є одним з найголовніших пунктів для мотивації дитини. Варто впевнити себе та дитину в тому, що помилки — обовʼязковий та важливий момент у процесі навчання.
Якщо за помилкою йде друга, третя, шоста, десята спроба — то самостійне визначення дитиною проблеми та її розвʼязання безумовне. Натомість якщо за помилкою відразу йде оцінка — це не приносить позитивного результату та викликає страх у дитини перед отриманням нової інформації.
Що ви можете зробити: розкажіть дитині про важливість помилок та їх опрацювання, не сваріться через невдачі — допомагайте дитині винести з них урок.
Що я можу сказати: «Помилка — це нормально», «Я теж припускаюся помилка», «Ми вирішимо це разом».
Підтримка
Перед розповіддю про цю загальну пораду, психолог згадав цікаве дослідження. Воно полягало в тому, що протягом навчання одну групу дітей підтримували та фокусувалися на їх успіхах, а іншій наголошували тільки на невдачах.
Не складно здогадатися, який результат отримали дослідники. Через певний час діти з першої групи почали робити успіхи в предметах, які погано ними засвоювалися. Натомість діти з другої групи стали припускатись помилок навіть у тих дисциплінах, у яких були успішні.
Чи буде мати гарний вигляд та квітнути рослина, яку ви не поливаєте? Звісно, що ні. Так і працює мотивація! Подаруйте дитині позитив і вона не тільки піде з ним по життю, а й поверне вам його в майбутньому.
Що ви можете зробити: словесно хваліть дитину за її успіхи, щиро радійте їм; вказуйте на невдачі, як на досвід та можливість ставати кращим.
Що ви можете сказати: «Ти молодець!», «Пишаюсь тобою!», «Я не сумнівався/-лась у тобі!», «Спробуймо ще раз».
Зацікавленість
Побачивши дитину після уроків або в кінці робочого дня, не забудьте поцікавитися, як пройшов день. Це простий крок, який допоможе зберігати близькі та довірливі стосунки в сімʼї. Ба більше, це також створить у дитини розуміння того, що вона завжди буде почутою та їй є на кого покластися.
Почніть з простого «Як пройшов день?» або «Як день у школі?», зверніть увагу на настрій дитини під час відповіді та обирайте подальші дії залежно від нього. Якщо відповідь є млявою або ламаною, спитайте, чи все добре в школі. Задля встановлення контакту з дитиною під час розмови використовуйте більш глибинні та відкриті питання.
Що ви можете зробити: щиро цікавтеся не тільки шкільним, а й життям дитини загалом.
Що ви можете сказати: «Як пройшов день?», «У тебе все добре?», «Яку тему з біології проходили сьогодні?», «Розкажи мені про кількісні числівники», «Що тебе сьогодні вразило найбільше?».
Дисципліна
Попри базовість цієї поради, за словами психолога, вона дійсно працює. Через вік, діти не можуть планувати день та створювати графік — їм повинні допомогти з цим батьки.
У багатьох із нас є переконання, що звичка формується протягом 21 дня, однак це — міф. Дисципліна дійсно допомагає в цьому процесі. Якщо ви кожного дня будете робити уроки в один і той самий час, дитина звикне до графіка і, за словами психолога, спротив до навчання стане меншим.
Що ви можете зробити: розповісти дитині про важливість дисципліни та допомагати планувати свій час.
Що ви можете сказати: «Домовмося, о котрій будемо виконувати завдання», «Пропоную тобі спланувати завтрашній день».
Приклад
Як відомо, діти наслідують батьків. Про цей принцип не слід забувати й у контексті навчання!
Бажаєте виховати в дитині інтерес до читання? За словами психолога, найкращою аргументацією думки є власний приклад.
Запропонуйте дитині почитати разом, можливо навіть різні книги. Побачивши, що батько чи мати приділяють цьому час, дитина теж захоче спробувати. Адже кожен у дитинстві хоче здаватися дорослим, чи не так?
Що ви можете зробити: показувати дитині приклад.
Що ви можете сказати: «Мені це дуже подобається, можливо сподобається і тобі?», «Не хочеш теж спробувати?», «Можемо зробити це разом».
Дослідження проблеми
Кожен батько чи мати хоч раз чули від своєї дитини фразу «Я не хочу ходити у школу». Здавалося б, цей момент є обовʼязковим етапом дорослішання, проте — ні. Якщо ви будете дотримуватись вищеперерахованих порад, то цього можна уникнути. Однак, що робити, якщо це вже сталося?
У цей момент важливо проявити увагу до дитини та відшукати джерело проблеми. Поцікавтеся, чому дитина не хоче відвідувати школу. Можливо, вона посварилася з друзями, або має проблеми з вчителем, або не встигає за інтенсивною програмою.
Якою б не була проблема, розкажіть дитині як її можна вирішити або зробіть це спільно. Дайте зрозуміти, що ви поряд.
Що ви можете зробити: віднайти джерело проблеми та розвʼязати її.
Що ви можете сказати: «Розкажи мені, що сталося», «Ми разом розвʼяжемо цю проблему», «Який вихід із цієї проблеми ти бачиш», «Ти не один», «Я поряд».
Контекст війни
Попри те, що українська система освіти повертається до офлайн-уроків, повномасштабна війна досі впливає на процес навчання та психіку дітей. Тривоги та відключення електроенергії можуть бути джерелом відсутності бажання навчатися та ходити у школу.
Насправді кожна із семи вищеперерахованих порад може допомогти у такій ситуації. Найголовніше — це визначити джерело проблеми та намагатися розвʼязати її. Спробувати це зробити ви можете спільно з вчителями, батьками інших дітей, шкільним психологом.
Проблем може бути безліч. Якщо дитині не цікаво вчитися перед екраном компʼютера одній — поспілкуйтеся з іншими батьками та влаштовуйте дні спільного навчання. Якщо дитина боїться сигналу тривоги — домовтеся про дзвінок та розмову з вами під час неї. Якщо дитина боїться гучних звуків — повідомте про це вчителя, який зможе контролювати частоту таких ситуацій.
Що ви можете зробити: віднайти джерело проблеми та спробувати знайти рішення. Не бійтеся просити про допомогу інших батьків або радитися з психологом.
Що ви можете сказати: «Що тебе хвилює?», «Подумаймо, як це можна вирішити».
Питання допомоги дитині під час навчального року є складним не тільки через те, що проблеми та поради задля їх вирішення можуть відрізнятися від віку, а й тому, що кожна дитина є особливою.
Як підтримувати свою малечу — найкраще знаєте тільки ви. Проте ми сподіваємось, що поради корпоративного психолога Першого Кембриджського центру Дмитра Амбарцумяна допоможуть віднайти найкращий та найдієвіший підхід саме для вашої сімʼї.
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)