Найскладніший вірш англійською, який не міг вивчити навіть ваш викладач

Ось уже більше двадцяти років сьогодні, 21 березня, весь світ відзначає день поезії. Усі ми вчили вірші у школі чи університеті, адже вони розвивають нашу уяву, пам’ять та усне мовлення. Хтось російською, хтось українською, хтось англійською. Деякі вірші легко запам’ятовуються, інші — дещо складніші. Викладачам англійської теж доводилося вчити сонети Шекспіра чи поезію Роберта Бернса, але був один вірш, який не міг вивчити навіть ваш викладач! Цікаво? Тож читайте далі, і не забудьте запитати свого викладача, чи вдалою була його спроба вивчити “Хаос” напам’ять.

Ні, хаос — це не моє враження від поезії, а її назва. Автором цього літературного шедевру був голландський письменник та мандрівник Жерар Нольст Треніте, також відомий під псевдонімом Харіварій. Коли викладач в університеті на третьому курсі дав на домашнє завдання не просто прочитати, а вивчити напам’ять частину вірша, ми з одногрупниками думали, що язики поламаємо. А все тому, що автор вірша зібрав у своєму творі близько 800 (!) прикладів написання і вимови англійських слів, що не регламентуються жодним правилами. Напевно, він (голландець) дійсно не мав що робити (подумаєте ви), або ж його справді дістало, що багато слів у англійській мові звучать по-різному, але пишуться однаково, чи навпаки – пишуться по-різному, але вимовляються дуже схоже.

Насправді історія вірша дещо інша. Коли Друга світова війна врешті-решт досягла Голландії, багато голландців-емігрантів опинилися в безпеці за кордоном, але хотіли приєднатися до союзників у боротьбі проти загарбника та окупанта рідної країни. Багато з них вирушили до Найробі (Кенія), на об’єкт, який британці створили для підготовки іноземних та власних добровольців в якості авіаційних механіків, штурманів, пілотів тощо. Там були і мікронезійці, і новозеландці, і норвежці, і поляки, і голландці, і австралійці, і південноафриканці – словом, усі хто пробралися до Кенії та записалися.

Було досить багато голландців: хтось емігрував до Південної Африки між війнами, хтось втік з Індонезії, хтось опинився далеко від дому в складі екіпажу на борту голландського корабля на момент початку війни. Маючи спільний досвід та розмовляючи спільною мовою, вони об’єдналися в імпровізований клуб для взаємної підтримки – з метою, можливо, формування голландської ескадри в складі RAF, як це робили деякі інші національності. Створити ескадру їм не вдалося, а от неформальну організацію — так. Її назвали “The Orange Crates” (“апельсиновими ящиками”) або нідерландською “Sinaasappelkisten”. Це гра слів, “кіст” — на голландському сленгу — літак, а “апельсин” пов’язаний з голландською королівською родиною.

Під час навчання в Найробі члени голландської групи допомагали один одному різними способами, в тому числі і зі вдосконаленням знань англійської мови, зокрема вимови. З цією метою вони якимось чином отримали примірник голландського підручника “Drop Your Foreign Accent: engelsche uitspraakoefeningen” (1920 р.). В кінці цієї книги був додаток (Aanhangsel), який містив вірш, що є предметом нашої статті. Автором “Хаосу”, як ми вже знаємо, був голландський письменник і мандрівник доктор Джерард Нольст Треніте. Він народився у 1870 році, вивчав класику, потім право, потім політологію в Утрехтському університеті, але докторський ступінь отримав пізніше, в 1901 році.

З 1894 р. працював приватним учителем у Сан-Франциско, штат Каліфорнія, де навчав синів нідерландського генерального консула, врешті-решт розширивши сферу діяльності, включивши також навчання дітей інших голландських емігрантів, які проживають у цьому районі.

З 1901 по 1918 рік він працював шкільним вчителем у Гарлемі, видав кілька шкільних підручників англійською та французькою мовами, а також дослідження голландської конституції. З 1909 р. і до смерті він часто писав для амстердамського щотижневика з мовною рубрикою під псевдонімом Charivarius.

Ще в Найробі в роки війни був лише один примірник книги, тож вірш було передруковано для розповсюдження серед студентів “Sinaasappelkisten”. Принаймні одна з цих копій пережила війну, але була настільки пошарпана, що приблизно у 1948 р. була знову набрана, на цей раз із використанням вкладок з вугільного паперу. Було зроблено лише кілька копій — і одна з них збереглася донині.

Після війни популярність цієї поеми вщухла, і вона була майже втрачена приблизно до кінця 1970-х або початку 1980-х років, коли з’явився Інтернет. У цьому середовищі вірш знову став більш широко відомим. Спочатку його не віднесли до жодного автора, а згодом до “Харіварія”. Врешті-решт було визначено, що це прізвище голландського вчителя Джерарда Нольста Трена.

Сьогодні вірш використовують здебільшого як чудову вправу для тренування вимови складних англійських слів. І тепер я чудово розумію, навіщо викладач дав на домашнє завдання його вивчити (😋).

Зрештою, за допомогою різних дослідників та племінника автора Яна Нольста Треніте (який володіє авторським правом), було узгоджено остаточну версію з 274 рядками. Ознайомитися із повною версією поеми можна тут .

Спробуйте прочитати її самостійно. Потім можете послухати поему виконанні Jimmmy Jams:

Погодьтеся, навіть нейтіву важко вимовити всі слова правильно. А якщо вам вдалося це зробити — вітаємо, ви справжній профі!
P.S. Не забудьте спитати свого викладача, чи вдалося йому вивчити вірша.