Ніколас Сарабін — новий викладач у нашому освітньому центрі. Він канадець, який викладає англійську мову і називає Київ своїм рідним домом. Як так сталось та чому канадець у захваті від України та українців, ми розкажемо сьогодні!
Однак, перш ніж почати, одразу наголосимо на найцікавішому — набір в групи до викладача-носія мови вже відкрито. Отже, за посиланням ви зможете обрати групу та потрапити на урок до цікавої людини та професійного викладача. Чому ми так кажемо? Дізнаєтесь нижче.
Let’s get started!
Трохи біографічних даних
Ніколас Сарабін народився у провінції Альберта, що, за словами викладача, досить близько до Ванкувера за канадськими стандартами.
Я з'явився на світ у Канаді, однак у мене українське коріння. Мої бабуся з дідусем емігрували з України до Канади у 1920-х роках. Тож, я зростав на варениках, голубцях, борщі та інших не менш відомих стравах української кухні.
Можливо, дитинство в компанії українських бабусі та дідуся привели Ніколаса туди, де він є зараз.
Викладати англійську почав близько 5 років тому як волонтер, каже Ніколас. Викладач прагнув подорожувати та робити щось корисне. У результаті викладач усвідомив, що любить відвідувати нові місця, жити за кордоном та хоче зробити це своїм lifestyle.
Тож, щоб отримати кращу роботу й розширення можливостей, пройшов CELTA та отримав право викладати англійську за кордоном.
Приїхати в Україну на місяць, а залишитись на рік
Ми, звісно, спитали Ніколаса як він опинився у нашій країні й отримали цікаву історію про волонтерство та захоплення Україною. Ось, що він нам розповів:
Можна сказати, що приїзд сюди був випадковістю. Я створив анкету на волонтерському сайті та буквально за 2 тижні отримав запрошення попрацювати в Україні, якщо бути точним, то у Вишеньках, що біля Києва. Одна жінка запросила мене викладати в її школі. Я погодився і влаштував прощальну вечірку в Канаді.
Тоді я пообіцяв друзям, що ми зустрінемось за 4 тижні. Однак, вперше повернувся в Канаду лише за 13 місяців. Насправді це була чудова поїздка.
Gorgeous, resilient, colorful
Ці три слова в заголовку Ніколас дібрав, аби коротко, але максимально влучно описати Київ.
Київ gorgeous, особливо влітку. Я люблю природу, зелень Києва, а також яскраву та кольорову архітектуру, зокрема, я обожнюю Поділ. Тому додам ще colorful!
Зважаючи на те, що відбувалось останнім часом, то я б додав ще resilient. Я з величезною повагою ставлюсь до українського народу. Ця сила, яку ви маєте, вражає. Знаєте, Україна — не дуже просте місце для життя, але українці завжди знаходять вихід. Вони знаходять шляхи для відкриття та розвитку бізнесів, здобуття освіти, карʼєри попри все.
Тож, мої три слова для Києва — gorgeous, resilient, colorful. Але, відверто кажучи, це більше ніж просто слова.
Ніколас щиро зізнається, що на питання: «Де твій дім?» має лише одну відповідь — Київ. Хоч викладач досить часто покидав місце, аби подорожувати або поїхати в Канаду, він все одно повертається до столиці нашої країни, аби продовжувати жити саме тут.
Приїзд до Києва допоміг мені, адже коли я покидав Канаду, я був не дуже щасливою людиною. Завдяки цьому місту я став тією людиною, якою є зараз. Я став вчителем англійської, здобув професію, яку я люблю. Я отримав шанс подорожувати всією Європою, відвідав понад 30 країн.
У мене відбулось стільки всього хорошого, що повʼязане з Києвом та Україною.
Чому саме First Cambridge Centre?
Ніколас вже змінив кілька українських мовних шкіл, тож отримав, крім досвіду, немале коло колег, які знайомі між собою та формують ціле викладацьке ком’юніті, в якому знають про Перший Кембриджський центр.
Коли я спитав у колег, друзів та знайомих про First Cambridge Centre, то почув лише схвальні відгуки.
Якщо коротко — good words from good mouth.
Історія, яку викладач надовго запамʼятав
Ніколас поділився цікавою історією чи радше експериментом з власного досвіду.
Кілька років тому я працював на курсах підготовки до IELTS і у моїх студентів була проблема — вони надто повільно писали. Це розповсюджена проблема, всі ненавидять writing, адже це займає багато часу та потребує багато зусиль.
Тож, я вирішив зробити так: купив пачку зошитів, роздав студентам і сказав, що відтепер кожен урок ми розпочинатимемо з 10-хвилинного письма. Я давав їм кілька тем, з яких вони могли написати свою думку. Проте, я також зазначив, що вони можуть писати на будь-яку тему.
Студенти після цього оголошення, за словами Ніколаса, були розгубленими та засмученими.
Ніколас вважає, що вони зненавиділи його в той момент, адже наступні кілька тижнів постійно скаржились.
Важливо, що я читав абсолютно все, що вони писали, але не виправляв граматичні, орфографічні чи будь-які інші помилки. Я хотів, щоб вони представили себе, передали власні думки та судження. Звісно, я писав фідбеки до цих робіт, ставив питання щодо їхніх думок.
Відтак, за кілька тижнів скарги припинились, натомість студенти прийшли до Ніколаса в учительську і попросили віддати свої зошити.
Уявіть, вони прийшли до мене зі словами: «Ніколас, віддайте нам наші зошити, тому що ми хочемо продовжити писати!». Вони стали приходити раніше у клас, а щоразу письмо тривало 20–25 хвилин замість 10 запропонованих початково.
Я завжди буду пишатись цим невеличким експериментом, який приніс хороший результат.
Ця історія, з-поміж іншого, викриває основні складнощі, які виникають у студента. На думку Ніколаса, письмо — це велике випробування для тих, хто вивчає англійську. Крім того, викладач відмічає, що українським студентам подекуди складно впоратись із вимовою в англійській.
Я дуже довго пояснюю студентам різницю у вимові «th» у різних словах. До речі, у мене є спеціальна скоромовка для цього випадку: «The 13th thief thought about her things on Thursday at three».
Викладач пояснює, як вимовити цей звук правильно, але потім має бути багато практики. Варто розуміти, що є звуки в українській мові, які я не можу вимовити, а є звуки в англійській, які не можете вимовити ви. Єдиний спосіб виправити це — тренувати мʼязи, аби запамʼятати їх.
Головні вчительські принципи
Ніколас вважає, що один з найкращих підходів до роботи зі студентами — створити безпечну та комфортну зону на уроках.
Коли говориш іншою мовою, відчуваєш себе більш вразливим. Крім того, багатьох це може лякати. І неважливо тобі 10, 17 чи 45 років.
Якими б ви не були освіченими, професіональними, вам все ще некомфортно говорити чужою мовою. Особливо в Україні, де система освіти іноді дуже псує життя. Я знаю, що частина моїх студентів, коли заходять у клас, страшенно бояться зробити помилку. Це зупиняє їх від вільної комунікації.
Саме тому Ніколас наголошує, що важливо дати студентам комфорт, допомогти отримувати радість від навчання у місці, де вони можуть бути чесними, сміятись, висловлювати власні думки вільно.
У результаті, переконаний викладач, вони відчуватимуть себе добре і з нетерпінням чекатимуть наступного уроку.
Якщо ви можете створити такий простір, то працювати буде набагато легше!
Настанова для студента
Для того, щоб вивчити мову, попри всі труднощі, варто щодня шукати можливість використати англійську. Таку думку озвучив Ніколас.
Заняття з викладачем у класі — це чудово, але, якщо задуматись, чому носії так добре говорять англійською?! Все просто — вони використовують цю мову щодня. Тому віднайдіть те, що вам цікаво, приносить радість, і запитайте себе: «Чи можу я робити це англійською?»
Наразі Ніколас продовжує вивчати українську, а тому його поради засновані не лише на вчительському досвіді, а й на власному прикладі вивчення іноземної мови.
Наприклад, кожного ранку я дивлюсь новини. Це така ж звичка, як чистити зуби чи снідати. І от я подумав: «А чого б не робити це українською?». Це ж ще трохи часу, коли я можу розвивати свою українську!
Тож, любите дивитись фільми — дивіться їх англійською, любите читати — робіть це англійською. Якщо ви маєте когось у родині, хто говорить англійською — один-два рази на тиждень повечеряйте та поспілкуйтесь цією мовою.
Кілька порад викладачам
Ніколас впевнений, що запорукою продуктивних та комфортних уроків є хороші стосунки між вчителем та студентами, наявність взаємної довіри.
Я вважаю, що варто витратити стільки часу, скільки необхідно, на початку курсу, аби збудувати комфортну комунікацію та хороші стосунки зі студентами.
Викладачі, фокусуйтесь на позитиві, хваліть студентів, намагайтесь дати їм відчуття впевненості, коли вони говорять англійською! Всі у будь-якому випадку помиляються, навіть я, як native speaker.
Ніколас запевняє, що студенти, які не мають довіри до викладача, не відвідуватимуть уроки та не отримають хороший результат навчання. Навпаки — зрештою відмовляться від навчання зовсім.
Однак, якщо ж ваші взаємини з учнями у порядку, ви зможете продуктивно працювати попри всі можливі проблеми.
Відверто кажучи, іноді хочеться, аби викладач отримував задоволення, розслабився та не ставився настільки серйозно до процесу навчання.
Це ж просто мова, тому будьте собою та будуйте хороші відносини з класом!
Насамкінець пропонуємо переглянути ще кілька цікавих фактів про Ніколаса:
- Найкраща методика — комунікативна, бо студенти навчаються співпрацювати та тренують мову.
- Найголовніше на уроках — комфортна та безпечна атмосфера, свобода для учнів та задоволення від своєї роботи для викладача.
- Улюблений формат для роботи — офлайн, адже вчитель бачить студента без бар'єрів, що полегшує роботу в рази.
- Рекомендує прочитати викладачам: книги Scott Thornbury та «An A Z of ELT».
- Головна мета роботи — зробити так, щоб своєї мети досягли усі студенти.
Якщо вас зачепив Ніколас та цікаво більше дізнатись про такого викладача, то welcome на уроки в його групах. Вивчати англійську та заводити нові знайомства — це поєднання, яке точно приносить задоволення!
До речі, курс не єдиний варіант познайомитися з викладачем, який вас зацікавив. Можна також відвідати щотижневий розмовний клуб і не лише попрактикувати мову, а й оцінити роботу того чи іншого вчителя. Доступні клуби щотижня публікуються на нашому сайті. Дивіться подробиці за посиланням!
До зустрічі у Першому Кембриджському центрі 🙂
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)