Незабаром нас чекає низка новорічних та різдвяних свят, і ми просто маємо підготуватися до моменту «відпочити тілом і душею». Рецепт підготовки простий: готуєте гарячий какао, купуєте яблучний пиріг (один великий, для себе) чи пакунок булочок із корицею та вмикаєте добрий та затишний фільм (feel good movie). Ще вам обов’язково знадобляться ліхтарики, напівтемрява в кімнаті, теплі ковдра та шкарпетки. І все. Теплий настрій та душевний спокій вам забезпечені.
Про фільм не турбуйтеся, я вже про все подумала. Сьогодні ми з вами подивимося (або ж передивимося знову) фільм, який кінокритики назвали картиною, що “заточена під різдвяне диво” – драмедію «Green Book». Так, так вам не почулося, саме драмедія (dramedy): трошки драми і трохи комедії. Після своєї прем’єри фільм просто взяв і підкорив (to conquer) за лічені дні (in a blink of an eye) не тільки вередливий Голлівуд, але й усю планету. Чому ж картина була приречена на любов (to be doomed to love) глядачів, незалежно від кольору шкіри та місця народження?
По-перше, режисер фільму, американець Джон Фарреллі, знається (to be great on) на комедіях, тому що саме він відзняв усі найзнаменитіші картини із Джимом Керрі. І саме за драмедію «Green Book» він здобув два Оскари в категоріях «найкращий фільм року» та «найкращий оригінальний сценарій». Зацікавилися? Тоді розказую далі.
Бажаєте дивитися фільми в оригіналі?
По-друге, актори, які зіграли головні ролі в картині. Вігго Мортенсен, у фільмі він – Тоні Валлелонга, звичайнісінький водій, трохи грубий та неотесаний (rude and ill-mannered), але такий душевний та добрий. До речі, привабливий Вігго набрав для ролі аж плюс двадцять кілограмів та навчився говорити з італо-американським акцентом. Махершала Алі зіграв контрастного героя, Дональда Ширлі, дуже витонченого (refined) інтелектуала та талановитого джазового піаніста за сумісництвом. А ось Махершала не просто зіграв свою роль, а вжився в неї настільки, що йому теж вручили Оскар.
По-третє, сама історія, яка покладена в основу (to be behind, to be the basis) фільму. Історія про двох різних людей, які стають друзями та навіть рідними. Тоні наймається (to be hired/employed) водієм до Ширлі та подорожує з ним, поки музикант виступає в різних куточках Америки. Тут і людські стереотипи, які, нажаль, досі існують у нашому сучасному світі, расові упередження (prejudices), талант та творчість, які понад усе. А ще історія про те, що, в кінці кінців, добро таки перемагає зло. Як сказав Дон Ширлі в одному із кадрів фільму: «Насиллям нічого не зробиш. Перемогти можна лише тоді, коли зберігаєш гідність (to retain one’s dignity)». Також у картині звучать дві важливі теми, які напередодні нового року є ключовими (key, essential, vital) – це сім’я та музика. Родина за столом та музика в серці – усе, що потрібно для гарного свята.
Навіть, якщо ви вже бачили фільм, раджу вам знову його переглянути (to rewatch). Він добрий і душевний, його можна подивитися всією родиною. Навчитися смішному акценту у Вігго-Тоні, потанцювати під джазові композиції, які виконує Махершала-Ширлі та посміятися з жартів обох акторів. Після фільму вам захочеться подзвонити мамі або ж привітати з прийдешнім новим роком старого друга, якого не бачили вже пів життя. І не потрібно себе стримувати (to restrain oneself), будь ласка.
Що ще переглянути: Як змінити світ, залишаючись собою – посібник від старшокласниці Деві.