Італія завжди приваблювала мене красою природи, багатою культурою та смачною їжею. А ще – неймовірно мелодійною мовою, вивчити яку я мріяла віддавна.
Й ось, настав цей чудовий день: підписана домовленість із мовною школою в Мілані, віза та квиток у мене на руках. Ура! Я лечу до Італії вчити італійську! Мої враження від країни – це тема для іншої статті 🙂 А ось досвід вивчення мови вийшов дуже цікавий. Хочу ним поділитися з вами.
Постійно перебуваючи в середовищі, де ніхто не говорить твоєю рідною мовою, ще й дуже мало хто говорить англійською, почати говорити мовою країни, у якій перебуваєш, досить легко. Особливо, якщо ця мова тобі подобається. Виходить усе якось само собою, природньо. Побувши в Мілані три тижні та успішно закінчивши рівень Beginner у мовній школі, я навчилася досить бійко спілкуватися італійською на рівні Elementary. Погодьтеся, що це прогрес? Я була дуже задоволена собою та повернулася додому, натхненна успіхом: тепер у мене є основа, на яку я буду «нарощувати» та вдосконалювати другу іноземну мову.
Одразу ж було рішено брати уроки лише у native speaker.
Викладач виявився молодим інженером із Тоскани, який був запрошений до Києва на проектну роботу. Як потім виявилося, він і гадки не мав про те, як потрібно викладати мову. Наше єдине заняття звелося до того, що він багато й емоційно говорив, а я слухала, намагаючись зрозуміти хоча б щось, з огляду на власний Beginner-Elementary. Одначе я твердо вірила в ефект занурення до мовного середовища та мужньо протрималася до кінця заняття. Що корисного я винесла з цього уроку? Розпізнала в потоці мови кілька знайомих слів, намагаючись зрозуміти сенс усього іншого. Суму за час та задоволення спілкування з native speaker я заплатила немалу. На тому й розійшлися.
Після цього досвіду я не відступилася від ідеї викладача -native speaker, але вирішила, що платитиму за заняття лише в тому випадку, якщо воно буде підготовлене. А саме: тема, матеріал, який я заберу із собою. Також хотілося б займатися не за столиком у кафе, а в аудиторії чи хоча б у офісі, де буде можливість прочитати текст або послухати завдання на listening. Й ось, знову радісне хвилювання! Йду на урок до італійця, який знімає кімнату для занять у офісі моїх друзів. Що ж, наче все непогано: тримаю в руках листок із темою «Моя сім’я», малюнками та переліком слів, також є скопійований звідкіль текст і кілька вправ із граматики. Починаємо займатися. У процесі заняття розумію, що пояснити граматику в мого викладача виходить тяжко. Російською та англійською він знає кілька фраз, українською – кілька слів. Цього недостатньо, щоби розкрити мені принцип граматичної конструкції. А мого Beginner-Elementary in Italiano, звісно ж, не вистачає, щоби зрозуміти, що саме мені намагається пояснити native speaker своєю рідною мовою. Ось така ситуація, друзі. І з цього заняття я пішла не надто щаслива, стискаючи в руці дорогоцінний листок.
Відступати від поставленої мети не в моїх правилах. Ще однією можливістю імітації мовного середовища виявився Speaking Club при Посольстві Італії. Ви спитаєте, чому я одразу не пішла на мовні курси при Посольстві? Тому що в той час вони були неймовірно дорогими в порівнянні з будь-якими курсами англійської мови. А Speaking Club один раз на тиждень був більш-менш мені до снаги. Я дуже розраховувала, що під час обговорення теми мені допоможуть зрозуміти складні моменти такі ж любителі мови та культури, як і я. І що ж виявилося? Усі присутні, окрім мене, добре розуміли того, хто презентував (звісно ж, він був native speaker), досить стерпно спілкувалися італійською та чомусь зовсім не були зацікавлені в тому, щоби допомогти мені розібратися з темою. Я відчула жахливу нестачу слів та відчувала себе не у своїй тарілці. Насолодившись звучанням мови, яка й досі приваблювала мене власною красою та мелодійністю, я полишила Speaking Club…
Щоби не піддаватися відчаю, я зробила ще одну спробу – заняття з випускницею лінгвістичного університету, яка працює перекладачем з італійської, а у вільний час дає приватні уроки. Вона пречудово говорила італійською! Я просто заслуховувалася, а їй приносив задоволення мій захоплений погляд. Що ж до занять, їх було декілька. Здавалося б, усе так, як я хотіла: стіл, стілець і вид із вікна її кухні. Підручник – для неї, копії сторінок із підручника – для мене. І навіть магнітофон із listening tracks. Що ж пішло не так? Моя викладачка виявилася особою дуже товариською, і за ті 60–70 хвилин, за які я платила назначену нею ціну, займалися ми фактично хвилин 30. Інший час йшов на розмови про італійців як вони є, фірми, які з ними співпрацюють, а також про подорожі Італією, їжу, фільми та ін. Ви зрозуміли, сподіваюсь? Вчити мене мові їй було неймовірно нудно. Звісно, адже в неї ж Advanced! А в мене – Beginner зі сподіванням на Elementary 🙂
Ви спитаєте, чим закінчилася ця історія? Останнє, що я зробила – це курси італійської мови. Вже не пам’ятаю, які саме, але дуже добре пам’ятаю викладача, Анну. Нарешті в групі були люди з таким же рівнем, що й я! Просто камінь із душі. Анна була дуже терплячою: говорила повільно, не поспішаючи пояснювала правила та звертала нашу увагу на важливі деталі, особливо щодо артиклів (їх в італійській набагато більше, аніж в англійській!) та прийменників. А ще ми дуже багато всього говорили вголос, починаючи з окремих слів, закінчуючи реченнями та навіть міні-діалогами. З огляду на невисокий рівень групи, дещо перекладалося на українську, хоча основною мовою заняття все ж лишалась італійська. Приємна атмосфера занять та викладач, небайдужий до прогресу власних студентів. Тривала ця ідилія 2,5 місяці. А потім Анна поїхала до іншого міста…
Вже передбачаю ваше питання, цілком логічне 🙂 Чи вивчила я італійську? Поки що ні. Але певні висновки зробила:
- Роблячи вибір на користь носія мови, передусім, подумайте ось про що: адже ви також – носій мови, чи не так? Тільки власної, рідної. Чи готові ви та чи змогли б викладати комусь власну рідну мову? Якщо ні, то чому? Якщо так, що для цього потрібно? Чим відрізняється language lesson від Speaking Club lesson? Наскільки суттєві ці відмінності?
- Друге питання не менш важливе: яка мета занять із native speaker? Якщо ваш рівень досить високий і необхідно не лише не втратити його, а й розвити до вищого – це одна причина. У вас уже є міцна основа, відштовхуючись від якої ви розширите лексичний діапазон та збільшите швидкість усного мовлення, спілкуючись із носієм мови.
Якщо ж ви розраховуєте осягати саме лінгвістичні мудрощі, тоді слід поцікавитися у вашого потенційного носія, який бажає давати уроки, а чи викладач він? Якщо англомовний іноземець хоче викладати власну мову, він повинен мати сертифікат, який підтверджує кваліфікацію викладача. Наприклад, один із таких міжнародних сертифікатів, як TКT, TESOL або CELTA. У такому разі в нього буде розуміння того, як повинно бути структуроване заняття, який обсяг матеріалу студент може засвоїти та ефективно опрацювати, які важливі особливості потрібно враховувати під час групових та індивідуальних занять тощо.
- А тепер хочу повернутися до варіанту, найоптимальнішому в моїй ситуації з італійською. Найефективнішими та найпозитивнішими виявилися заняття з викладачем, який як відповідав моїм індивідуальним вимогам (низький рівень, малий словниковий запас, обмежені знання граматики, відірваність від мовного середовища), так і відверто був зацікавлений у моєму успіху у вивченні мови. Саме завдяки її терпінню, чіткій структурованості матеріалу, вмілому та збалансованому відпрацюванню навичок (читання, письмо, слухання, говоріння), кожен із нас відчував її індивідуальний підхід та відчував незмінний прогрес.
Звісно ж, свій вибір ви будете робити самостійно. І я щиро бажаю, щоби він був правильним.
Нехай заняття іноземною мовою приносять вам лише радість і задоволення!
Дякуємо за ваш коментар! Після модерації ми опублікуємо його на нашому сайті :)