Чи повинні діти вчити англійську з носієм?

Деякі батьки вважають, що діти мають вчити англійську мову лише з носієм. Чи справді є в цьому крайня потреба, чи для маленьких студентів може вистачити і вітчизняного викладача з гарною вимовою? Дати відповідь на це складне питання взялася Юлія Бокеєва, яка саме працює з дітками.

Категоричного “так” і “ні” немає в цьому питанні. Усе залежить від віку дитини. Ідея вивчення англійської мови з носієм мови звучить, звісно, чудово. Більшість батьків вірять, що їхні дітки одразу ж опанують мову в результаті таких занять, оскільки відбувається занурення в мовне оточення. Але є деякі нюанси щодо такої думки.

По-перше, і це найголовніше, для результативного вивчення англійської мови, носій обов’язково має бути викладачем, і гарним викладачем: з освітою, дипломами та досвідом роботи з дітками (а не футбольним фаном). До таких вчителів застосовуються абсолютно такі ж критерії, як і до україномовних викладачів, оскільки не кожен носій мови може НАВЧИТИ. А спілкування на довільні теми, аби тільки англійською – це не володіння мовою.

По-друге, два або три заняття на тиждень із носієм мови (як це зазвичай відбувається) – це не є мовним оточенням. Мовне оточення – це спілкування в повсякденному житті щодня, тому чекати якихось надмірних результатів не варто.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як вивчати англійську за допомогою діснеївських мультиків і фільмів

Якщо дитина засвоює англійську з народження, тобто, англійська мова вдома – це нормальне явище, то носій – ідеальний варіант. Але коли дитині 2–3 роки (а це вік протесту), у неї досі не було ніякої практики англійської, і раптово вона опиняється поряд із носієм мови, який говорить з нею незрозумілими словами, може виникнути протест і, як результат, негативне ставлення до мови.

Водночас, заняття з носіями мови є гарним варіантом для дітей віком від 11 років, які вивчали англійську не один рік і вже мають гарну основу знань, щоби вільно спілкуватися. У такому разі носій мови навчить фразеології: як спілкуватися і які популярні вирази використовувати в мові.

Плюси:

• вивчення “живої” мови
• оволодіння гарною вимовою
• знайомство з культурою
• розуміння розмовної мови

Мінуси:

• ризик некомпетентності носія мови як викладача
• невідповідність віку й рівня мови для занять, відповідно – нерозуміння мови
• недоліки дикції у вимові
• нерозуміння труднощів, які виникають під час вивченні мови, бо сам її не вивчав так структуровано, як україномовний викладач, тому не завжди знає, як їх подолати

Отже, викладачі англійської мови не поділяються на носіїв і не носіїв. Існують або кваліфіковані, або ні. Вирішувати батькам, звісно, якого викладача обирати для своєї дитини. Але моя особиста думка – починати потрібно з україномовним викладачем. Носій мови може пізніше долучитися як другорядний вчитель. Адже вимова та інші “погрішності”, за бажання й необхідності, завжди можна підкорегувати за допомогою сучасних медіа.